Цікавість до «Строкатих єнотів» з боку дітей зростає не випадково, оскільки тут заперечують усталене сприйняття дитячих таборів як місця «тимчасового перебування дітей», де панує колективізм, муштра та нудьга. Тут вчать дітей бути самостійними й активними, допомагають їм соціалізуватися. Водночас у таборі немає хаосу, є певні правила й належні умови для безпечного перебування дітей, які постійно чимось зайняті та зацікавлені. Тож «Строкаті єноти» — справжня знахідка для батьків, які шукають своїм дітям альтернативу класичним таборам пострадянського типу чи «суворим» вишкільним.

Summer camp, at its purest, is like Never-Never-Land—a place that exists only in childhood or in memories of it: lake swimming, tree climbing, secret telling, frog catching, and youth everlasting. When I found myself recently on a train platform in Lviv, Ukraine, surrounded by teenagers heading to summer camp in the Carpathian Mountains, such wholesome pleasures seemed almost ridiculously out of reach.

The train was running late, for one thing. And shortly after we’d learned of the delay, an air-raid siren began to howl, starting an uncomfortable countdown that the locals knew too well. After a siren begins, rockets can take up to 20 minutes or so to strike.

Тут діти самі дбають про свій простір — стежать за своїми речами, самостійно збираються на потрібних локаціях у певний час, самі вкладаються спати. Звісно, команда «Строкатих Єнотів» допомагає та підтримує учасників, але дотримуємося ключової ідеї — дозволити дітям безпечно спробувати самостійне життя, без батьків поряд.

Це, на перший погляд, прості, але важливі моменти. Наприклад, зібрати правильно рюкзак. Ми даємо дітям перелік необхідних речей, нагадуємо, що не варто брати із собою зайвого, адже всю дорогу вони нестимуть свої рюкзаки самі. Проте часто це розуміння приходить з досвідом, коли діти вже в дорозі усвідомлюють, наскільки складніше йти, якщо маєш із собою зайве.